Кібербулінг. Як уберегти дитину

  У статті розглядаються поняття кібербулінгу, як одного  з  видів небезпеки через інформаційно-комунікативні технології  та методичні рекомендації, присвячені проблемі виявлення в дитячому середовищі  даної проблеми.

«Проблеми починають вирішуватися
тільки тоді ,коли ми перестаємо мовчати
і починаємо обговорювати їх разом…»

                                                                                    К.Ушинський

   Інтернет для  дітей став частиною їх життя. Вони швидко орієнтуються у віртуальному просторі: завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту,  грають в он-лайнові ігри…

Найактивнішими користувачами Інтернет простору стають підлітки.

   Відомо, що підлітковий період – чи не найважчий у житті людини, коли формується особистість, відбувається процес становлення ціннісних орієнтирів. Саме тоді переважна більшість дітей страждає від заниженої самооцінки і шукає моральної та психологічної підтримки  найчастіше не у родинному колі, а серед своїх товаришів. Старші ж підлітки у своєму бажанні бути незалежними прагнуть ототожнювати себе з певною групою, об’єднуватися за інтересами, схильні порівнювати цінності своєї сім’ї та друзів. [3]

   Та дуже часто  доводиться зустрічатись  із неприємними сторонами віртуального світу. Такі, як кібербулінг та «дорослий» контент.

   Раніше хуліганів можна було зустріти на вулиці або в школі, та зараз вони частково перейшли в Інтернет. Цифрові технології відкрили багато нових можливостей, на жаль, для шахраїв також. У результаті цього і виник кібербулінг.  [2]

   Кібербулінг –це знущання над співрозмовником у віртуальному просторі, жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити іншу людину. При цьому використовуються інформаційно-комунікативні засоби: мобільні телефони, електронна пошта, соціальні мережі ,тощо.

  Існують такі типи прояву кібербулінгу: перепалки або флеймінг; нападки, обмовлення, зведення наклепів, самозванство, втілення в певну особу; ошуканство, відчуження, ізоляція, кіберпереслідування, хепіслеппінг. 

    Ця проблема є однією з найактуальніших  в українських навчальних закладах. Жорстокі розваги неповнолітніх набули загрозливо масового характеру, вийшли за межі звичайних хуліганських атак і  наблизилися до криміналу. 

     Більшість дітей не розповідають батькам про те, що стали жертвами кібербулінгу. Вони бояться залишитись без необхідних їм засобів зв’язку, тому й залишаються на одинці із проблемою, з якою не завжди можуть впоратись самостійно.   За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.                                                      

       Реальний булінг, на відміну від кібербулінгу, закінчується, коли дитина приходить зі школи додому. Віртуальний терор триває і вдома.  Булінг – це не лише проблема жертви чи булера, - це діагноз усій школі як недостатньо безпечному для дітей соціально-психологічному середовищу.[1]

   Кібербулінг набуває масової форми, вражає не лише дітей, а й дорослих. Психіка дорослого (і то не завжди) може впоратись із розрізненням масштабів світу, опосередкованого медіа. Дітям це зробити набагато важче, адже їхній життєвий досвід менше диференційований, а стратегії опанування емоціями менш розвинуті. [1 ст.. 52].  Часто діти не знайшовши виходу із даної ситуації вирішують дану проблему спробою самогубства, що приводить до летальних наслідків.  Відео https://www.youtube.com/watch?v=y-jihgAwM7I

           Профілактика й подолання кібербулінгу опрацьовані психологами й освітянами Європи і Америки, де Інтернет-бум розпочався на кілька років раніше, ніж в Україні. Тепер ми можемо скористатися цим досвідом , оскільки він дає можливість прослідкувати ефективність різних підходів, зрозуміти самі оцінки успішності певних профілактичних програм.

         Найефективнішими вважаються загальношкільні програми. Ці програми  передбачають співпрацю учнів, батьків, учителів. Тематика кібербулінгу може розглядатися як частковий аспект кіберкультури в медіа-освітніх курсах, які Міністерство освіти та науки України рекомендувало запровадити в загальноосвітніх навчальних закладах за рахунок варіативної частини навчальних планах. 

              Для профілактики проявів кібербулінгу наш навчальний заклад використовує різноманітні форми роботи. Насамперед,  ми проводимо  просвіту батьків щодо кібербулінгу  та сприянню його подолання. Радимо батькам  не робити жорсткий  контроль за дитиною в Інтернеті, тому що у більшості випадків діти обізнаніші в інформаційно-комунікативних технологіях і випереджають  своїх батьків, а розмовляти про правила й норми у віртуальному просторі - це найкращий для батьків шлях для профілактики кібербулінгу.       Діти таких сімей  більше звертаються по допомогу при зіткнені з кібербулінгом.  Наголошуємо на те, що потрібно звертати увагу на тривожні ознаки після       он-лайн режиму , які можуть вказувати на можливість зіткнення дитини з кібербулінгом. Використовуючи  методичні поради фахіфців з даної проблеми,  надаємо  батькам пам’ятки про те, як діяти у відповідь на спрямовані проти дитини віртуальної агресії.  (Додаток 1 «Пам'ятка  для батьків»,  «Реагування на проблему»)

     Одним зі способів отримання загальної оцінки  є проведення періодичного загальношкільного опитування. Саме опитування дає можливість визначити  рівень  наявності булінгу та дітей групи «ризику»:

1)    імовірність потрапити в ситуацію жертви булінгу;

2)    імовірність того, що станеш булером;

3)    досвід спостереження за випадком булінгу;

4)    оцінка дій школи.   (додаток 2)  

      Соціально-психологічна служба школи  проводить з педагогами,  класними колективами короткотривалі тренінги з метою підвищувати компетентність у цьому питані.  Для дітей надає методичні рекомендації  , як діяти у випадку зіткненням  віртуального переслідуванням. (додаток 3)

      Профілактична робота дає можливість запобігти віртуальному терору й  зменшити психологічні наслідки жертв цькування й непоправних трагедій.

    Завдання дорослих: регулювати спроби й експерименти в межах загальнолюдських норм і гуманістичних цінностей, запобігати ескалації жорстокості й не допускати трагедій, що розгортаються на тлі байдужості.

    Якщо ви особисто не стикались із проблемою кібербулінгу, це не свідчить про її відсутність у житті вашого оточення. Варто бути готовим, адже найблищим часом вона може гостро постати при подальшому впровадженні Інтернет технологій у ваше життя.[1  ст. 77]

    Пам'ятайте, що кожна людина (дитина) має право на: повагу, безпеку, допомогу у важку хвилину, має почуватися захищеною,  має право жити вільно, не відчуваючи страху.

   Інформаційно-комунікативні технології змінили світ та безумовно мають вплив на людську психологію. Тому дуже важливо, щоб  батьки, вихователі, вчителі, держава об'єднались  проти кібербулінгу, який  знищує  особистість, змінює світогляд. Кожен на своєму рівні повинен приділяти увагу збереженню моралі і духовності  особистості.

Бібліографія:

1.А.Л. Найдьонова «Кібербулінг або віртуальна агресія.  Способи розпізнання і захист дитини» Методичні рекомендації. – : Вид-во.  «Шкільний світ» . 2014– 90с.

2. Безпечний інтернет [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://bezpeka.kyivstar.ua/materials/articles/article7/

3.  Національно-експертна комісія України з питань захисту  суспільної моралі . Памятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний звязок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі [Електронний ресурс]- Режим доступу: (http://www.moral.gov.ua/news/311/)

Відомості про автора:

Тищук Раїса Вікторівна, педагог-організатор та учитель інформатики  загальноосвітньої школи І-ІІІступенів с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області.